У людей книжної справи “святкове внутрішнє промивання” було законно заплановано ще до Різдва чи Нового року. Наприкінці грудня (уже минулого року) для них існувала значна подія – завершення річного конкурсу “Коронація слова”. Були виголошені імена десяти лауреатів, серед яких призи гран-прі отримали Василь Шкляр за роман “Елементал” та Юлія Боднарюк за кіносценарій “Візит до Папи”. Ми ж, читачі, також уже можемо робити свої висновки, адже львівське видавництво “Кальварія” подарувало під Новий рік друковане видання твору Василя Шкляра “Елементал”. Перше, що зауважуєш собі: вага книжки – на диво мала (вона зручна для “читання в транспорті”). І вже проникаючи у зміст, упевнюєшся, що “Елементал” – легкий за всіма параметрами. Більше того, прочитаєш його - і розтлумачиш собі інший твір нашої літератури.

Який сюжет може бути актуальнішим за мілітаристично-еротичну історію, в якій діє бравий хлопець – вояк-найманець з України? – Сучасна тематика, терористична проблематика, цікава фабула, та ще й колоритна подача. Говорячи мовою роману, “Елементал” – про професію “стромляти голову шайтану в зуби”, пам’ятати безлічзначні номери чужих телефонів та постійно бути на межі “відокремлення душі від тіла”. Це історія про того, хто зустрічається із хлопцями, у яких машини без гальм та пістолети без запобіжника. Це казочка про те, як дорога розгалужується, як завжди, на три шляхи: праворуч підеш – коня втратиш, ліворуч підеш – без голови зостанешся, а вирушиш прямо – назад не повернешся. І взагалі, Василь Шкляр доречно помітив, що життя завжди подібне до казки. І не в своїй чарівності, а у практицизмі.

Історія про вояку Французького іноземного леґіону, який отримав завдання вивезти із заблокованої Чечні дочку генерала Джохара Дудаєва, на яку полюють російські спецслужби, – це розгорнута інтерпритація “Котигорошка”. А казочка, вона ж мудра. Вона каже, що саме найвірніші друзяки (Вернигора, Вернидуб та Крутивус) вирішують убити Котигорошка відразу після того, як він визволить королівну. І лише знання українського фольклору звільняє головного героя від “поцілунку смерти”.

Правда, кінець всієї історії просто "насміхається" над головним героєм (та й над читачем). Він, навіть, дещо обурює і робить марним весь "накал страстей", прожитий за час описаних у романі подій. Проте і це має своє пояснення. Виявляється, така розв'язка робить можливим справдження казки від початку до кінця. Пам’ятаєте? Врешті-решт Котигорошко одружується із королівною. Але ж в умовах роману цього ну ніяк не може бути. А чи можливо це взагалі? (Як простий хлоп’яга міг спокійно взяти за дружину царівну?) То ж казочка! - хтось скаже. Е, ні, тут щось інше. І тепер, навпаки, “Елементал” може дати матеріал для роздумів над казкою: може Котигорошко був зовсім і не “простий”, або ж Вона – не королівна?